При використанні антибіотиків перевагу потрібно надавати пероральному та внутрішньовенному введенні.
Внутрішньом’язове введення не має доведених переваг.
Наказом МОЗ №823 передбачаються лише два варіанти введення антибіотика в м’яз.
- Якщо не можемо встановити в/в доступ.
- Якщо в інструкції виробника вказано, що вводити потрібно ЛИШЕ в/м.
В цивілізованому світі давно відмовилися від таких тортур над пацієнтами.
Медичні працівники, які призначають антибіотики в/м, просто хочуть зробити пацієнту боляче, інших причин – нема.
Згідно з Наказом МОЗ№823 від 18.05.2022 СТАНДАРТ медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою»
Шукати в Розділі ІІ, п.34, 35, 36
Дивіться відео: “Помилки, які ми робимо при заборі крові”
Прошу звернути увагу, що серед розробників даного наказу немає фахівців з сепсису та гнійно-септичної хірургії, хоча в Україні таких спеців достатньо. Можна задати риторичне запитання всім, хто хоча б трошки розбирається в фармакології. Всі ми знаємо, що щоб досягти максимального лікувального ефекту якнайшвидше, треба ввести лікі внутрішньовенно. Але ми, також, знаємо, що при внутрішньовенному введенні ліків, їх максимальна концентрація швидко досягається піку й, також, швидко падає до низу, бо при цьому введені лікі, також, швидно і виводяться з кровяного русла. При внутрішньовенному введенні ліків досягти стійке тривале плато концентрації не получиться. Для цього треба вводити лікі або внутрішньом’язево або, якщо це можливо, підшкірно. Це азбука, аксіома фармакології. Щоб знати ці ази не треба бути доктором наук та профессором Чому скажимо інсулін або антикоагулянти (фленокс, фраксіпарін, клексан та інші) вводяться підшкірно, та не просто підшкірно, а в ділянці пупка та крила здухвинної кістки, тому що треба досягти тривалого плато концентрації потрібних ліків в крові і відповідно кращого та тривалого лікувального ефекту. При внутрішньовенному введенні антибіотиків висока концентрація досягається швидко, але потім вона буде швидко знижуватися, й буде деякий час до наступної ін’єкції нижче лікувального порогу. В результаті буде формуватися резистентність мікробів до даного препарату. Це очевидні речі. Внаслідок всього вишесказана фраза, що медичні працівники, які призначають антибіотики внутрішньом’язево просто хочуть зробити пацієнту боляче, це підленька фраза. Я лікар зі стажем й мені іноді приходилась отримувати антибіотики, в тому числі і внутрішньом’язево. Так це боляче, але це більш правильно з лікувальних позиций, і внутрішньовенно я особисто не хотив би їх отримувати. Друге питання: катетерний сепсис, який виникає при тривалому знаходженні у вені катетеру, через який вводяться внутрішньовенно антибіотики. Це окрема пісня, про яку фахівці з сепсису можуть багато чого розповисти. До речі мені особисто перед операцією і після багато років тому вводились медикаменти через внутрішньовенний катетер. Три дні катетер стоить й розвивається флебіт, поміняли руку, через три дні на другій руці флебіт. Й вени поховалися, а були, як джгути. А зараз їх немає зовсім, зараз зробити щось внутрішньовенно, або взяти аналіз крові, або щось ввести з лікувальною метою це ціла проблема. Так що не все так просто, як може здаватися при ознайомленні з данним наказом. Так антибіотики внутрішньом’язево це болісне, але це елементи комфорту, а катетерний сепсис це вже не комфорт, а суттєвий ризик для життя.